Блог

Дитина не хоче читати! Що робити? Це одвічне питання батьків тих школярів, для яких читання перетворюється на виснажливе перегортання сторінок творів зі списку шкільної програми. Сьогодні спробуємо розібратися із цією проблемою і запропонуємо дієвий варіант того, як допомогти дитині полюбити читання.

Спершу пропоную правильно розставити пріоритети. Чого ми хочемо? Щоб дитина читала? Чи щоб дитина читала захоплено? У чому різниця цих запитань? Просто читати – це складати букви в слова, а слова в речення, пильно стежачи за кількістю прочитаних сторінок. А захоплено читати – це поринати у світ книги з головою, уявляючи себе в центрі подій, подорожувати Всесвітом, радіти і страждати разом з героями книжки!

Навіщо ми взагалі читаємо? Нон-фікшн, щоб краще розбиратися в подіях і наслідках, романи, щоб пережити різні ситуації разом із персонажами, поетичні твори, щоб отримати насолоду від ритмомелодики і так далі. А чи є у нас, дорослих, улюблені книжки чи такі, які ми почали читати й кинули, бо нам стало нецікаво? Приміром, я просто обожнюю «Полювання на Снарка» Керрола й можу вічно порівнювати переклади різних авторів, щоб захоплюватися вишуканим хитросплетінням абсурду І разом з тим я лише до середини спромоглася прочитати аж надто популярну книжку «Тонке мистецтво пофігізму» Менсона, бо зрозуміла, що змушую себе її читати. Впевнена, що навіть зараз хтось категорично не погодиться з моїми читацькими вподобаннями. І це логічно, адже у кожного є список улюблених книжок і закинутих. І це нормально. Не можуть усі думати однаково й любити одне й те саме. А щодо читання тим паче. Чи можна недочитувати книжку? Впевнена, що так! Бо жодної користі не буде від пересилювання себе. Краще відкласти й спробувати повернутися до неї за якийсь час. А якщо такого бажання не виникне, то й не повертатися зовсім. Просто це не ваша книжка і все.

От тепер поговорімо про дітей. А вони можуть мати улюблені й нелюбимі книжки? Звісно! А чи буде якась користь  від читання, коли дитину змушують читати те, що їй не подобається? Ні! Швидше навіть, що цим дорослі зроблять тільки гірше – читання у дітей буде асоціюватися із чимось нецікавим і таким, що викликає страждання. Як же тоді вчинити? Відповідь проста – допомогти дитині знайти саме її книжку, спіймати цю читацьку хвилю, яка допоможе їй полюбити читання. Так, відповідь проста, але зробити це непросто.

На жаль, часто дитяче читання перетворюється на формальність, коли сумлінні батьки пильнують, щоб дитина прочитала твір, який їй задали в школі. Відразу оговорюся, є батьки, які намагаються зацікавити твором. Але подекуди процес читання спонукається батьківськими ультиматумами: «За комп’ютер/планшет/ноут не сядеш, поки не прочитаєш 20 сторінок!» І рівно на 20-й сторінці вони очікувано почують: «Мам, вже прочитав! Можна я пограю?» Чи зацікавилася дитина читанням, якщо вона обірвала його на півслові, бо «ура! нарешті!» вичерпався ліміт сторінок. Чи можна говорити, що надалі дитина із захопленням буде читати цю чи будь-яку іншу книжку? Звісно, що ні! Бо репресіями не змусиш дитину полюбити читання, і навіть найкращий твір перетвориться для неї на каторжне випробування. То що ж робити?

Для початку пропоную засвоїти кілька правил:

1. Не варто змушувати дітей читати. Натомість почитайте книжку разом із дитиною! Так, навіть із підлітком! (До речі, хороший спосіб краще порозумітися зі своєю дитиною у складному періоді її розвитку) Читайте за ролями, пояснюйте невідомі слова й вирази, обговорюйте сюжет, робіть припущення, що станеться з героями. А потім припиніть читання на найцікавішому. Впевнена, що дитина сама дочитає, бо їй кортітиме дізнатися, що таки далі станеться.
2. Не нав’язуйте дитині своїх вподобань. Навіть ті книжки, якими ви захоплювалися в дитинстві. Приміром, я в дитинстві перечитала по кілька разів твори Нестайка, які були в міській бібліотеці, і була дуже здивована, що моя дочка обмежилася лише уривком зі шкільної програми. Саме цей випадок змусив мене подивитися на твори з позиції сучасної дитини. Так, вона не грає на вулиці у «Козаків-розбійників», для неї корова – це екзотика, а як росте кукурудза, вона знає хіба що з підручника біології. Не дарма ж, щоб осучаснити «Тореадорів з Васюківки» у видавництві «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» було вилучено шматки з радянською ідеологією й застарілими поняттями й додано нові сюжетні лінії. Натомість діти захоплюються коміксами, детективами чи космічними пригодами. Це їхнє право, тому поважайте їхній вибір.
3. Купуйте книжки разом із дитиною. Прогляньте разом анотації, погортайте сторінки, подивіться ілюстрації. Нехай дитина сама обере те, що їй цікаво, навіть, якщо її вибір стане для вас несподіванкою. Добре буде, якщо ви й собі виберете книжки, бо не можна зацікавити дитину читанням, якщо батьки самі не читають. Діти – дзеркало своїх батьків, і у 80% вони відтворюють те, що роблять батьки.
4. Прочитайте самі твори зі шкільної програми. Програма щороку поповнюється новими, тому обов’язково знайдеться такий, який ви точно не читали, а на деякі твори подивитеся уже дорослим поглядом і зрештою зрозумієте про що вони. Тільки після цього ви справді зможете зацікавити дитину навіть складним твором. Так, це мають робити в школі, але не завжди вчитель за час, відведений для вивчення твору, встигне докладно його розібрати. До того ж, ЗНО з літератури, ще ніхто не відміняв.

Немає часу перечитувати? Теж є вихід: приводьте дитину в АнтиШколу комунікації «Цукор», тут випускники зможуть якісно підготуватися до складання ЗНО, а діти від 8 до 14 років, навчаться не просто поверхово вловлювати сюжетну лінію, а розбиратися в деталях твору, образах, подіях і наслідках. Для чого? Бо для того, щоб писати власні твори – різножанрові, яскраві й, безперечно, талановиті – треба навчитися розуміти твори інших авторів і читати, читати, читати…

Так, шлях до захопленого читання нелегкий, але здолати його під силу, треба лише розпочати!